Про запорізьких козаків
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)
На даний час село має назву Запорізьке, Назва ця пішла від того, що першими поселенцями села були запорізькі козаки. Це були хоробрі і безстрашні люди. Серед татар ходили навіть легенди про них. В цих легендах розповідається, що козаки мали чародійні сили, могли довго перебувати під водою, а з води виходили сухими. Через це татари дуже боялися козаків і їхньої чародійної сили.
А козаки про чародійні сили навіть і мріяти не могли, адже в них була тільки добре розвинена смекалка та спритність і ніяких чар.
Лодки вони робили з подвійним дном. Коли потрібно було сховатися, то вони лодку перевертати вверх дном, вона ставала важкою і занурювалася у воду. А коли потрібно було піднятись на поверхню, то одне дно знімалося, лодка ставала легкою і піднімалася на поверхню.
У воді козаки могли довго перебувати через те, що коли вони занурювалися повністю у воду, то брали в рот очеретину і повітря до них надходило через цю очеретину. Ось такі мудрі були наші козаки.
З усієї України сходилися до Б.Хмельницького люди. Біля Жовтих Вод козаки стали табором. Річка- притока Інгульця, утворює у своїх верхів`ях дві гілки. Більша з них , західна, називалась Жовтою річкою . Менша, східна, зветься Очеретною балкою. Ці дві гілки утворюють півострів, у ХVІІст. вкритий лісом- густим та непролазним, що звався тоді Чорним. Цей півострів був приступним лише з одного боку, з інших трьох лишаючись недосяжним. Ця місцина лежала якраз на шляху до Січі. При лівому березі річки й засіли козаки, обгородивши свій табір земляним валом та скованими возами. Польське військо підійшло до річки і переправилося через неї, але змушені були втікати назад. На правому березі вони отаборилися. Бойові дії почалися 4 травня 1648 року, але справжня битва розпочалася 5 травня і тривала кілька днів. Польське військовідступило до балки Княжі Байраки. Передбачаючи цей відступ, Хмельницький послав у балку загін піших козаків. До того ж там у засідці чекали татари. Наскочивши на поляків ззаду, вони заходилися «крутити веремія», як називали їх звичай накидати на ворогів аркани, галасували, топтали людей кіньми.
